Зрозуміти самому.
Навчатися самостійно.

Іноді мене питають, чому я вкладаю стільки часу й душі в репетиторство. Проста відповідь: тому що це набагато більше, ніж уроки.

Звісно, йдеться про математику, німецьку чи фізику. Про контрольні, іспити й кращі оцінки. Але з часом я помітив, що майже кожне заняття дає також невеликий погляд у світ молодих людей. У їхні думки, турботи, іноді страхи: перед наступною контрольною, поганими оцінками, майбутнім, або просто перед тим, що несе із собою дорослішання.

Я не дипломований вчитель. Я інженер-механік та інженер-економіст із двома вищими освітами. Те, що я приношу — це знання предмета, багаторічний професійний і життєвий досвід та погляд батька. Можливо, саме ця суміш і є причиною того, що наші заняття часто більше, ніж просте навчання.

Мені важливо, щоб кожен учень відчував: тут можна питати, помилятися і навіть говорити про щось, що не має стосунку до математики чи словникового запасу. Іноді достатньо уважного вуха або іншого погляду на проблему, щоб знову знайти мужність.

Мене постійно дивує, наскільки розумні, вдумливі й чесні молоді люди. Від початкової школи до старших класів я зустрічаю особистостей із власними думками, ідеями та мріями. Ці зустрічі збагачують і мене.

Час із моїми учнями нагадує мені, якими були колись ми самі. Період життя, повний уяви, допитливості й сильних почуттів, коли кожна контрольна здавалася вирішальною, кожна дружба унікальною, а кожна проблема величезною. Багато що змінюється з роками. Але в глибині душі ми часто залишаємося тією людиною, якою стали тоді.

Можливо, це найпрекрасніше в цій роботі: учні вчаться в мене, а я вчуся в них не менше. Вони нагадують мені, наскільки важливі допитливість, відкритість і впевненість, і що це варто зберігати й у дорослому віці.

Тому я радію кожному спільному заняттю. Не лише тому, що ми розв'язуємо задачу чи покращуємо оцінку, а тому що разом проходимо невеликий відрізок важливого етапу життя.

За це я щиро дякую всім учням та їхнім батькам. Я справді ціную їхню довіру.